Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного банку україни» СистемИ технологій промисловОсті - страница 3

^ Тема 1. Промислове виробництво – основа економічного розвитку суспільства. Технологічні процеси і технологічні системи як економічні об’єкти
1.1. Методичні рекомендації до вивчення теми


Розгляд теми слід розпочати з визнання того факту, що в нинішніх умовах ринкових відносин роль технологічного розвитку стрімёёёко зростає. Сьогодні рівень технологій будь-якого виробництва здійснює вирішальний вплив на його економічні показники. Своєчасна зміна технологій забезпечує конкурентоспроможність фірми, а правильна технологічна політика є основою її процвітання. Прогрес у розвитку продуктивних сил суспільства може бути здійснений лише шляхом революційного відновлення технологій.

Зверніть увагу на те, що сучасні заводи являють собою складні комбінати, об’єднані для комплексного використання сировини й випуску різних видів напівпродуктів і товарної продукції. Так, кар’єри призначені для добування піску, глини, бурого вугілля; копальні - для добування кам’яного вугілля, солі, руди; фабрики для шиття одягу, заводи для виготовлення деталей, а потім з них машин тощо. Отримання кожного виду продукції є результатом певного виробничого процесу.

Виробничим процесом називають сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо.

Виробничий процес складається з матеріального і енергетичного забезпечення, транспортних і складських операцій, ремонтних робіт і техніко-економічного управління виробництвом.

При розгляді структури виробничого процесу зверніть увагу на те, що в центрі виробничого процесу розміщується технологічний процес, який є його складовою частиною.

^ Технологічним процесом називають послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями. У результаті цих операцій змінюються форма, розмір або властивості сировини. Внаслідок цих змін сировина перетворюється на напів- або готову продукцію.

Технологічний процес формується під впливом об’єктивних факторів: соціального устрою суспільства, рівня розвитку його економіки, відповідних сировинних ресурсів, наукового рівня і практичного досвіду керівників (менеджерів) та виконавців виробництва (рис. 1.1). Технології здебільшого складні та багатостадійні.

Кожний технологічний процес складається з дрібніших технологічних процесів або є частиною більш складного. Наприклад, технологічний процес складання автомобільного двигуна, з одного боку, можна поділити на дрібніші, які відрізняються один від одного: технологічні процеси складання шатунно-поршневої групи, блока циліндрів або коробки зміни швидкостей; з іншого боку, технологічний процес складання двигуна є частиною технологічного процесу складання автомобіля в цілому.





Рис. 1.1. Визначальні фактори формування сучасного технологічного

і виробничого процесів


Технологічні процеси постійно вдосконалюються. Це зумовлено тим, що продукцію, яку виробляють на підприємстві, періодично поліпшують. Крім того, наука, техніка та технологія пропонують нові, ефективніші способи оброблення та перероблення сировини, нове продуктивніше обладнання та інструменти.

Технологічний процес має складну структуру (рис.1.2).




Тому більш детально слід зупинитися на розгляді його складових, а саме операцій, кожна з яких розглядають як окремий технологічний процес.

^ Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному місці праці (роботи) один або кілька працівників (робітників) над одним або кількома об’єктами, які одночасно обробляються.

Назви операцій походять від способу оброблення об’єкта. Наприклад, під час механічної обробоки заготівок різанням, операції називають так: точіння, свердління, нарізання різі тощо. Якщо об’єктом оброблення є мінеральна сировина, наприклад руда, то подрібнення руди є операцією.

За операціями визначають трудомісткість технологічного процесу, потреби у виконавцях, інструментах, обладнанні тощо.

Зверніть увагу на те, що обов’язковою складовою будь-якої технологічної операції є прохід, який спричиняє зміну форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей оброблюваного об'єкта. Так, у процесі гартування (технологічна операція) вироби набувають твердості; нагрівання чавуну (технологічна операція) призводить до вигорання вуглецю, що спричиняє зміну його властивостей тощо.

У розрахунку норм часу на виконання технологічної операції нормується також час на виконання всіх її складових. Чим менший час виконання складових операцій, тим кращий результат виробництва, тобто ліпшими будуть техніко-економічні показники: більша продуктивність обладнання і менша собівартість продукції.

Зважте, що складові технологічної операції можна об’єднати у дві групи.

До першої групи відноситься прохід, а до другої - ті складові, які не спричиняють зміни форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей оброблюваного об'єкта. Це. Наприклад. встановлення, технологічний перехід, допоміжний перехід тощо.

Встановленням називають частину технологічної операції, яку виконують під час одного закріплення заготівки.

Операцію можна виконати за одне або кілька встановлень. Наприклад, вал має два торці. Відцентрувати обидва торці вала можна на одно- та двосторонньому центрувальному верстаті: на першому верстаті центрування виконують за двоє встановлень, а на другому - за одне. Встановлення поділяють на позиції.

Позицією називають певне положення заготівки на верстаті відносно різального інструмента.

Наприклад, заготівку обробляють на багатошпиндельному токарному верстаті-автоматі. При кожному повороті шпиндельного барабана заготівка займає нову позицію.

^ Технологічним переходом називають частину технологічної операції, в процесі виконання якої обробляють одну поверхню заготівки одним інструментом при незмінному режимі роботи верстата. При виконанні технологічного переходу на верстатах з програмним керуванням режим роботи іноді змінюється без втручання робітника, тобто автоматично.

Технологічний перехід складається з робочого ходу та марноходу.

Робочий хід - закінчена частина операції, безпосередньо пов'язана із зміною форми, розмірів, структури, властивостей, стану чи положення в просторі предмета праці. Робочий хід – це головна частина технологічного процесу. Всі інші його частини по відношенню до робочого ходу є допоміжними.

Наприклад, у процесі точіння інструментом є різець, який переміщується відносно заготівки справа наліво і зрізує з неї шар металу, тим самим надає їй нової форми, розмірів і шорсткості поверхні. Один перехід може складатися з кількох проходів.

Марноходом називають закінчену частину технологічного переходу, в процесі виконання якого інструмент переміщується відносно заготівки, але не спричиняє зміну її форми, розмірів, шорсткості поверхні, проте є необхідним для виконання проходу.

Так, при точінні різець після зрізання шару металу знов повертається до початкового положення з метою виконання наступного проходу.

Допоміжним переходом називають закінчену частину технологічної операції, яка складається з дій робітника і (або) обладнання, які не змінюють форму, розміри і шорсткість поверхні заготівки, але необхідні для виконання технологічного переходу.

Допоміжні переходи дуже різні. Вони пов’язані з установленням заготівки, зміною інструмента, налагодженням верстата на необхідний режим роботи, зняттям обробленої заготівки тощо. Наприклад, свердління отвору у валу складається з таких допоміжних переходів: взяти вал і встановити в пристрій; закріпити вал; увімкнути верстат; підвести свердло до вала; увімкнути подачу; вимкнути подачу; відвести шпиндель у вихідне положення; зупинити верстат; звільнити вал від пристрою; взяти вал і покласти його на полицю.

Наступним питанням, яке доцільно розглянути при вивченні даної теми є класифікація технологічних процесів. Зверніть увагу, що в основу класифікації технологічних процесів покладені різні признаки, такі як: вид впливу на сировину і характер її якісних змін, спосіб організації, кратність обробки сировини і т. ін.

^ По характеру якісних змін сировини технологічні процеси поділяються на фізичні, механічні, біологічні, хімічні, фізико-хімічні.

При фізичних і механічних процесах переробки сировини проходять зміни розмірів форми та фізичних властивостей сировини. При цьому внутрішня будова і склад речовини не змінюється. Наприклад, виготовлення металевих деталей методом обробки різанням, подрібненням, приготування розчинів і т.д. Хімічні процеси характеризуються зміною не тільки фізичних властивостей, але й агрегатного стану, хімічного складу і т.д.

Однак розподіл процесів на фізичні, механічні і хімічні є умовним, тому що важко провести чітку межу між ними, оскільки, механічні процеси часто супроводжуються зміною і фізичних і хімічних властивостей. Хімічні процеси, як правило, супроводжуються механічними на всіх виробництвах.

^ За способом організації технологічні процеси поділяються на дискретні (переривисті або періодичні) і безперервні.

Дискретний технологічний процес характеризується чергуванням робочих і допоміжних ходів з чітким їх розмежуванням за часом реалізації Наприклад, при металообробці проходить установка деталі в патрон станка (допоміжний хід), підвід ріжучого інструменту (допоміжний хід), обробка заготовки ріжучим інструментом (робочий хід), контроль (допоміжний хід), зняття деталі зі станка (допоміжний хід), установка в патрон нової деталі і т.д.

Такі технологічні процеси частіше всього розповсюджені в машинобудуванні, будівництві, видобувних галузях промисловості. Недоліком дискретних технологічних процесів є витрати робочого часу в процесі виконання робочих ходів.

^ Безперервні процеси відрізняються тим, що вони не мають різко вираженого чергування (під час здійснення) робочого і допоміжних ходів. У них завжди можна виділити групу допоміжних ходів, які здійснюються одночасно з робочими, і групу допоміжних ходів, які періодично повторюються в часі, в залежності від результатів робочого ходу. Такі процеси характерні для хімічної промисловості.

^ За кратністю обробки сировини технологічні процеси поділяються на процеси з відкритою (розімкнутою) схемою і процеси з циркуляційною (замкненою) схемою. В процесах з розімкнутою схемою сировина проходить однократну обробку.

У процесах із замкнутою схемою сировина кілька разів повертається на початкову стадію процесу для повторної обробки. Прикладом процесу може служити конверторний спосіб виплавки сталі. Процеси із замкнутою схемою є більш досконалими, більш економічними і екологічно чистими, хоча і відрізняються більшою складністю. Ці процеси необхідні при переведенні технологій на безвідходні.

В загальному вигляді будь-який технологічний процес можна розглядати як систему, яка має входи і виходи. Входами можуть бути: склад сировини, її кількість, температура і т. ін., виходами – готова продукція, її кількість, якість і т.д.

Зверніть увагу на те, що технологію, як правило, пов’язують з конкретною галуззю виробництва (гірничодобувною, машинобудуванням, будівництвом, транспортними роботами тощо) або з методами одержання чи обробки певних матеріалів (металів, волокнистих речовин, тканин тощо).

Будь-яка технологія передбачає опис процесів обробки (чи переробки) об’єктів виробництва (сировини, матеріалів, напівфабрикатів), внаслідок здійснення яких відбувається їх якісна зміна. Так, наприклад, технологія одержання різних металів ґрунтується на зміні хімічного складу, хімічних і фізичних властивостей вихідної сировини; технологія механічної обробки пов’язана зі зміною форми і деяких фізичних властивостей матеріалу, що використовується для виробництва виробів; основою хімічної технології є процеси, які здійснюються внаслідок хімічних реакцій, що призводять до зміни складу, будови і властивостей вихідної сировини.

У кожній конкретній галузі виробництва розрізняють загальну і спеціальну технологію. Перша вивчає виробничий процес у цілому: від виробництва матеріалів до одержання готової продукції. Спеціальна технологія, як частина загальної технології, розглядає окремі види робіт і технологічні операції. Наприклад, до загальної технології належить технологія машинобудування, яка вивчає основи і методи виробництва машин, які є спільними для різних галузей машинобудування. Питання,: характерні для технології виробництва спеціалізованих галузей, розглядаються у спеціальних технологіях, таких як технологія виробництва двигунів, технологія верстатобудування, технологія інструментального виробництва тощо.


^ Принципи організації технологічних процесів. Основними принципами раціональної організації технологічних процесів у сучасному виробництві є пропорційність, безперервність, потоковість, паралельність, прямоточність і ритмічність.

^ Принцип пропорційності передбачає встановлення таких співвідношень продуктивності між окремими ланками технологічного процесу, які б забезпечували планомірність виконання виробничого завдання і попереджували виникнення диспропорцій у виробництві. Технологічний процес не можна вважати сумою окремих робіт, які не залежать одна від одної, він є цілісним процесом.

^ Принцип безперервності означає максимальне запобігання будь-яким затримкам і розривам у процесі виробництва, що забезпечує виготовлення продукції протягом оптимального часу. Чим безперервніше і швидше здійснюється технологічний процес, тим більша його ефективність. Безперервність процесу забезпечує потрібну однорідність якості продукції, значно полегшує облік, створює всі потрібні передумови для автоматизації виробництва.

Під принципом потоковості слід розуміти узгодженість виконання за часом усіх робіт технологічного процесу.

^ Принцип паралельності означає суміщення (одночасність) виконання окремих частин процесу. Цей принцип ґрунтується на спеціалізації окремих робочих місць, дільниць або потоків. Виготовлені одночасно в різних місцях частини виробу з'єднуються між собою, утворюючи цілісний виріб.

^ Принцип прямоточності вимагає, щоб шлях проходження предметів праці на всіх стадіях процесу був найменшим. Завдяки цьому запобігаються невиправдані витрати часу і ресурсів на переміщення продуктів технологічного процесу, на прискорення передачі їх від одного робочого місця до іншого.

Ритмічність передбачає рівномірність роботи, яка сприяє виготовленню однакової кількості продукції за різні (планові) відрізки часу. Особливого значення набуває ритмічність в умовах кооперування виробництва, коли вона визначає узгодженість надходження продукції від одного підприємства до іншого. Це дає можливість створити сприятливі умови для узгодженої дії структурних підрозділів усередині підприємства.

Наведені принципи не вичерпують усіх вимог до раціональної організації технологічного процесу. Так, згідно з принципом прямоточності, шлях між робочими місцями має бути найменшим. Але при вибухонебезпечних роботах, виходячи з правил техніки безпеки, цю відстань встановлюють якнайбільшого. Те ж саме можна сказати про гетерогенні хімічні процеси, де значний вплив на швидкість реакції і вихід продуктів має поверхня дотику реагентів (довжина потоків).

^ Шляхи та закономірності розвитку технологічних процесів. При вивченні цього питання зважте, що виходячи зі структури технологічного процесу можна виділити два напрямки удосконалення технологічних процесів – удосконалення допоміжних ходів та удосконалення робочого ходу. Одночасні удосконалення допоміжних і робочих ходів можна представити як сукупність дій за двома цими напрямками, тому для елементарного технологічного процесу такий розподіл є обґрунтованим.

Зверніть увагу на головні властивості технічних рішень, що реалізуються при розвитку технологічних процесів по еволюційному або революційному шляху. Так, наприклад, технічні рішення еволюційного типу характеризуються такими властивостями:

1. Впровадження механізації і автоматизації обов’язково пов’язане із збільшенням озброєності працівника, і відповідно, з ростом минулої праці в одиниці продукту.

2. Впровадження еволюційних технічних рішень зменшує витрати праці в одиниці продукту і в більшості випадків викликає підвищення продуктивності.

3. Ефективність технічних рішень еволюційного типу знижується відповідно до зростання продуктивності праці.

Зниження ефективності обумовлене тим, що при ускладненні технологічного обладнання його модернізація потребує ще більшого ускладнення, ще більших затрат.

Група технічних рішень революційного типу характеризується такими властивостями:

1. Технічні рішення революційного типу завжди більш ефективні, ніж еволюційного того ж призначення.

2. Зменшення сумарних затрат праці при революційних рішеннях може здійснюватись у результаті зменшення як живої, так і минулої праці на одиницю продукту.

Слід зазначити, що більша ефективність рішень революційного типу по відношенню до технічних рішень еволюційного типу пов’язана з їх особливістю. Так, наприклад, реалізація революційних рішень потребує додаткових досліджень, заміну технології і основного технологічного обладнання, інших затрат, а їх упровадження стає реальним тільки після реалізації вказаної властивості, в протилежному випадку розвиток буде йти по еволюційному шляху.

Еволюційним називається шлях розвитку технічних процесів, у якому приріст продуктивності сукупної праці проходить при збільшенні затрат минулої праці за рахунок механізації і автоматизації допоміжних ходів і переходів технологічних процесів і який принципово обмежений.

Революційним називається шлях технічного розвитку технологічних процесів, у якому приріст продуктивності сукупної праці проходить при зниженні затрат минулої праці за рахунок заміни технологічних процесів (їх робочого ходу) і який принципово необмежений.

Технічний розвиток технологічного процесу, при якому почергово реалізуються два цих шляхи розвитку може привести до обмеженого розвитку, якщо буде переважати еволюційний шлях, і до необмеженого – при перевазі технічних рішень революційного типу.

^ Техніко-економічні показники технологічних процесів. Вивчаючи це питання, слід розглянути економічну оцінку технологічного процесу, а також звернути увагу на такі питання, як продуктивність, собівартість, якість продукції, що виробляється.

Слід зазначити, що з погляду технології економіка - це система збалансованих грошових і матеріально-енергетичних потоків конверсії природних ресурсів у споживну вартість. Але перед тим, як почне діяти виробництво, необхідно вкласти визначені кошти всієї організації. Рух грошових і матеріально-енергетичних потоків схематично зображений на рис. 1.3. З малюнка випливає, що грошові і матеріально-енергетичні потоки спрямовані назустріч один одному. При цьому грошові потоки випереджають матеріально-енергетичні.

Грошовий потік розосереджений, а матеріально-енергетичний односпрямований. Характерні особливості приведеної схеми:

  1. грошові і матеріально-енергетичні потоки спрямовані назустріч один другому. При цьому грошові потоки випереджають матеріально-енергетичні, граючи роль інфраструктури виробництва;

  2. трансформація природних ресурсів (сировини) у споживчу вартість відбувається на стадії технологічного перетворення;

  3. раціональне використання природних ресурсів, ефективність природоохоронних заходів і економічна ефективність системи конверсії залежать від науково-технічного рівня технологічного процесу.

Показник економічної ефективності технологічного процесу повинний враховувати усі види витрат. Таким узагальнюючим показником є собівартість продукції - одна з найважливіших економічних категорій.

Собівартість – сукупність матеріальних і трудових затрат підприємства у грошовому виразі, необхідних для виготовлення і реалізації продукції. Така собівартість називається повною.

Затрати підприємства, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, називають фабрично-заводською собівартістю. Співвідношення між різними видами затрат, що складають собівартість, представляє собою структуру собівартості.





При складанні калькуляції собівартості одиниці продукції застосовують витратні норми на сировину, матеріали, паливо і енергію в натуральних одиницях, а потім перераховують у грошовому виразі.

Співвідношення витрат за різними статтями собівартості залежить від виду технологічного процесу.

Частка зарплати в собівартості продукції тим нижча, чим вища ступінь механізації та автоматизації праці, її продуктивність.

Амортизація складає приблизно 3-4% собівартості і залежить від вартості обладнання, його продуктивності, організації роботи підприємства (відсутність простоїв).

Розрізняють основні витрати (на основні матеріали, пальне, енергію, напівфабрикати, зарплату основним працівникам) і витрати, пов’язані з обслуговуванням процесів виробництва і управління.

Аналіз структури собівартості необхідний для виявлення резервів виробництва, інтенсифікації технологічних процесів. Основними шляхами зниження собівартості при збереженні високої якості продукції є: економне використання сировини, матеріалів, палива, енергії, застосування високопродуктивного обладнання, підвищення рівня технології.

Від рівня застосування технології залежить і якість продукції, що виготовляється. Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти відповідні потреби суспільства упродовж встановленого періоду часу.

Далі слід ознайомитися з групою показників якості продукції, особливостями і методами економічної оцінки технологій, системою показників ефективності технологій та їх впливом на загальні економічні показники виробництва.

Слід звернути увагу на основні методи економічної оцінки технологій, особливо на метод “витрати – ефективність”.

Розглядаючи поняття технологічних систем, вивчіть їх структуру та класифікацію, властивості та техніко-економічний рівень, а також закономірності розвитку технологічних систем. Розгляньте системи технологій підприємств, галузей та міжгалузевих комплексів.
^ 1.2. Термінологічний словник

Барометричні процеси – це такі технологічні процеси, під час яких головним рушієм є тиск.

Біохімічні процеси – це такі технологічні процеси, під час яких головним рушієм є вибрані мікроорганізми.

Виробництво – процес створення матеріальних життєвих благ, необхідних для існування та розвитку суспільства.

^ Виробничий процес – сукупність усіх дій людей та знарядь праці, застосовуваних на даному підприємстві для виготовлення та ремонту виробів, що випускаються підприємством.

^ Виробничий цикл – інтервал календарного часу від початку до кінця процесу виготовлення чи ремонту виробу. Вибір того чи іншого технологічного процесу залежить від типу виробництва. В залежності від виробничої програми і характеру продукції, що виготовляється, розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне й масове.

^ Допоміжний хід – закінчена частина операції, що не супроводжується обробкою, але необхідна для виконання даної операції.

Електрохімічні процеси – це такі технологічні процеси, під час яких електрична енергія перетворюється в хімічну і, навпаки, хімічна в електричну.

Каталізаторами називають речовини, які змінюють швидкість хімічних реакцій, а самі залишаються незмінними.

Каталізом називають зміну швидкості хімічних реакцій в присутності каталізаторів.

^ Каталітичні процеси – це такі технологічні процеси, під час яких головним рушієм є каталізатор.

Лазерні процеси – це такі технологічні процеси, під час яких головним рушієм є монохроматичне проміння. Лазер – оптичний квантовий генератор світлового монохроматичного випромінювання.

^ Масове виробництво характеризується великим обсягом виробів, що випускаються і безперервно виготовляються або ремонтуються упродовж значного часу і на більшості робочих місць використовується одна робоча операція (автомобілі, трактори, комбайни, електродвигуни, холодильники і т.д.).

^ Одиничне виробництво характеризується малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення або ремонт яких не передбачається.

Плазмові процеси – це такі технологічні процеси, під час яких головним рушієм є плазма. Плазма – це іонізований газ, який складається з позитивно та негативно заряджених часток, нейтральних атомів і молекул.

Промисловість – основна галузь матеріального виробництва, що пов’язана з видобуванням сировини, виробництвом і переробкою матеріалів та енергії, виготовленням машин, виробництвом товарів та послуг.

^ Радіаційно-хімічні процеси – це такі технологічні процеси, під час яких головним рушієм є α і β частинки, γ-промені, електрони, протони, нейтрони тощо.

Робочий хід – головна частина технологічного процесу, що пов’язана зі зміною форми, розміру, структури, властивостей, стану або положенням у просторі предмета праці.

^ Робочий час – це час безпосереднього впливу робітника на предмет праці, а також час апаратних процесів під спостереженням працівника.

Серійне виробництво характеризується виготовленням чи ремонтом виробів партіями, що періодично повторюються.

^ Система технологій – сукупність функціонально пов’язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для виконання в регламентованих умовах виробництва технологічних процесів або заданих операцій.

^ Термічні процеси – це такі технологічні процеси, в ході яких головним рушієм є тепло. При високотемпературних процесах сировину нагрівають, при низькотемпературних процесах – охолоджують.

Техніка – сукупність засобів людської діяльності, які створюються для здійснення процесів виробництва, обслуговування невиробничої сфери, потреб суспільства.

^ Технологічна операція – закінчена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці праці одним працівником над одним об’єктом і характеризується сталістю предмета праці, знарядь праці та характером впливу на предмет праці.

^ Технологічне оснащення – знаряддя виробництва, що доповнюють технологічне обладнання і необхідні засоби для виконання визначеної частини технологічного процесу.

^ Технологічний процес – послідовний набір операцій, під час кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями.

Технологія – це сукупність методів переробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми та складу сировини, матеріалу, напівфабрикатів, які використовуються в процесі виготовлення виробів продуктового та виробничого призначення.

1.3. Запитання для поточного контролю знань


1. Розкрити сутність поняття «технологія». Які існують трактування цього поняття?

2. Дати визначення технології як науки. Охарактеризувати найбільш розповсюджені види технології.

3. У чому полягає взаємний вплив економічних відносин і технології? Чому економісти повинні мати знання систем технології?

  1. Розкрити зміст понять «виробничий процес», «технологічний процес». Які принципи їхньої класифікації?

  2. Класифікація технологічних процесів.

  3. Технічні цикли, їх зміст і структура.

  4. Проблеми зміни технологій. Прогнозування нових технологій.

  5. Технологія як фактор економічного зростання.

  6. Техніко-економічні показники технологічних процесів.

  7. Економічна оцінка технологій. Основні методи цієї оцінки.

  8. Розкрийте зміст поняття «технологічні системи».

  9. Що таке технологічний баланс? Яка його структура? При складанні якої техніко-економічної документації використовують дані технологічного балансу?

  10. Сформулювати поняття «якість продукції». Які фактори впливають на якість продукції?

  11. Техніко-економічний рівень технологічних систем.

  12. Роль технології в соціально-економічному розвитку суспільства.

  13. Які ви знаєте типи виробництва? Приведіть їх порівняльну техніко-економічну характеристику.

  14. Розкрити сутність технічного і наукового прогресу. У чому полягає двостороння взаємодія науки і технології?



1.4. Теми рефератів


  1. Виробничий і технологічний процеси.

  2. Термічні процеси.

  3. Каталізні процеси.

  4. Електрохімічні процеси.

  5. Біохімічні процеси.

  6. Плазмові процеси.

  7. Лазерні процеси.

  8. Ультразвукові процеси.


1.5. Тестові завдання для перевірки знань


1. Що таке операція?

а) елементарний технологічний процес;

б) частина виробничого процесу;

в) обидві відповіді вірні

2. Що таке технологічний процес?

а) частина виробничого процесу;

б) частина допоміжного процесу;

в) частина виробничого процесу, що містить дії по зміні стану предмету праці.

3. До послідовних технологічних систем відносяться підприємства:

  1. машинобудівної галузі;

б) металургії;

в) обидві відповіді вірні.

4. Що є головною частиною технологічного процесу?

  1. допоміжні ходи і переходи;

б) робочий хід;

в) обидві відповіді вірні.

5. Технологічні виробничі системи з низьким рівнем технології повинні розвиватися шляхом:

  1. удосконалення за рахунок механізації виробничих процесів;

б) заміни технологічного процесу;

в) удосконалення за рахунок автоматизації технологічних процесів.

6. Параметри, що характеризують індивідуальні особливості технологічних процесів.

  1. склад сировини;

б) енергоємність.

в) обидві відповіді вірні.

7. Параметри, що характеризують ряд однотипних технологічних процесів:

  1. продуктивність;

б) тиск;

в) температура.

8. Найбільш здійсненими, економічними і екологічно нешкідливими є технологічні процеси:

  1. з відкритою (розімкненою) схемою;

б) із замкнутою (циркуляційною) схемою;

в) комбіновані.

9. Еволюційний шлях розвитку технологічних процесів можливо здійснити:

  1. за рахунок заміни робочого ходу;

б) шляхом вдосконалення допоміжних ходів;

в) обидві відповіді вірні.

10. Революційний шлях розвитку технологічних процесів можливий:

  1. при корінному перетворенні суті робочого ходу;

б) при заміні допоміжних ходів;

в) обидві відповіді вірні.

11. Революційний шлях розвитку технологічних процесів є:

  1. обмеженим;

б) нескінченним;

в) невизначеним.

12. Послідовні зв'язки в технологічних системах характерні для рівнів:

  1. виробничого підрозділу;

б) виробничого підприємства;

в) галузі промисловості.

13. Паралельні зв'язки в технологічних системах характерні для рівнів:

  1. виробничого підрозділу;

б) виробничого підприємства;

в) народного господарства.

14. Надійність технологічної системи забезпечується.

  1. надійністю устаткування;

б) надійністю технологічних процесів;

в) оптимальною її структурою;
г) всі відповіді вірні.

15. Що таке виробничий процес?

  1. сукупність основних технологічних процесів, уживаних для виготовлення або ремонту виробів, що випускаються;

б) сукупність всіх дій працівників і знарядь виробництва, необхідних для виготовлення і ремонту виробів, що випускаються;

в) сукупність допоміжних технологічних процесів.


Література: 1, 2, 3, 6, 8, 10, 13, 14, 15, 19, 21, 39, 49, 66.


Для Нового Света 18 - страница 6,
Всоветское время к филиппикам в адрес "буржуазных фальсификаторов истории Второй мировой" в нашей стране относились с изрядным скепсисом - страница 23,
Немного хитрости не помешает, или Нетрадиционные способы раскрутки сайта,
Правила безпеки для спиртового та лікеро-горілчаного виробництва затверджено - страница 7,
Лекция Введение. Общепланетарное значение и функции почв - страница 2,
Учебное пособие Санкт-Петербург Издательство спбгпу 2003 - страница 42,
Лекция n 16 - страница 3,
Рабочая программа дисциплина: «Налогообложение природопользования» - страница 3,
Звідки родом Ілля Муромець? - Зарубіжна література. 7 клас: методична лоція,
1959Должности за последние 5 лет: Период: 1997 - 1999 - Ежеквартальныйотче т эмитента эмиссионных ценных бумаг за:...,
РАЗДЕЛ 9. АКЦИЗЫ - О налогах и других обязательных платежах в бюджет,
Итоговый отчет о проведении III регионального конгресса неправительственных организаций Совета Европы - страница 3,
Усилить главный фактор мотивации - Д. В. Серебряков по изданию: advanced selling strategies (The Proven System of...,
Министерство регионального развития российской федерации - страница 8,
Неаудированный консолидированный промежуточный отчет об изменениях в капитале 9 Примечания к неаудированной консолидированной промежуточной финансовой отчетности 10 - страница 4,
Российский биотерапевтический журнал - Онмб обласна наукова медична бібліотека Вул. Петропавлівська, 105,
І. Г. Лобановська, в о. заступника директора з науково-бібліотечної роботи днпб україни ім. В. О. Сухомлинського - страница 2,
Сосновые экосистемы в условиях аэротехногенного загрязнения, их сохранение и реабилитация 06. 03. 03 Лесоведение и лесоводство, лесные пожары и борьба с ними - страница 7,
Захария Ситчин - страница 3,
Участие в региональных и Всероссийских предметных олимпиадах и конкурсах,
А. М. Тартак Большая золотая книга - страница 28,
Партнерская программа 34 Подписка на новости 35 Отчеты 36 - страница 7,
Окружите меня людьми полными, Сголовами блестящими и хорошим сном. Взгляд Кассия чересчур глубок. Он мыслит слишком много, такие люди ведь опасны. Антоний,
Глава 3. Рациональность и иррациональность - Екатерина Сергеевна Филатова Личность в зеркале соционики,