Глава IX - Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2

Глава IX

За умисне нанесення шкоди (наприклад, знищення чи пошкодження матеріалів, напівфабрикатів, продукції, інструментів та іншого майна підприємства) працівник завжди відповідає в повному розмірі нанесеної шкоди. За аналогічні наслідки діяння, вчиненого з необережності, працівник відповідає в розмірі нанесеної шкоди, але не вище свого середньомісячного заробітку.

Невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків з причин, що не залежать від волі працівника (при відсутності необхідних матеріалів, при недостатній кваліфікації працівника чи його непрацездатності, у випадку крайньої необхідності тощо), не є винними, а тому не можуть зумовити застосування заходів матеріальної відповідальності.

Працівник вважається невинним за умови, що він проявив обачність і дбайливість, які необхідні за наявних обставин, вжив усіх залежних від нього заходів для відвернення шкоди.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 14 від 29 лютого 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» звертає увагу на ту обставину, що встановивши при розгляді справи, що шкода заподіяна не лише з вини працівника, до якого пред'явлено позов, але й з вини службових осіб підприємства, установи, організації, суд відповідно до ст. 105 ЦПК має обговорити питання про притягнення їх у справі як співвідповідачів.

7.  Вирішуючи питання про притягнення працівників до матеріальної відповідальності, власник або уповноважений ним орган та судові органи повинні визначити, порушення яких конкретних норм та вимог були причиною завданої шкоди.

Діяння працівника, які не порушують законодавство про працю, є правомірними, а тому не можуть кваліфікуватися як трудові правопорушення (наприклад, відмова від переведення на іншу роботу). Не можна також вважати протиправним (а отже застосовувати заходи матеріальної відповідальності) невиконання трудових обов'язків працівником, зумовлене станом його здоров'я чи внаслідок недостатньої кваліфікації.

8.  Істотною умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є завдана шкода. Порушення працівником трудової дисципліни, яке не спричинило шкоду, не може мати наслідком застосування заходів матеріальної відповідальності.

Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду

459

На відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, матеріальна відповідальність за трудовим правом настає тільки за пряму дійсну шкоду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям» під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства затратитись на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Не одержані прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків, не можуть враховуватись при визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

9.  Пряма дійсна шкода може бути наслідком зіпсуття чи знищення майна підприємства, установи, організації (обладнання, транспортних засобів, напівфабрикатів, спецодягу та ін.); неповного отримання підприємством грошових надходжень, які йому належали, внаслідок недбалого ставлення працівника до своїх трудових обов'язків; знецінення документів внаслідок пропуску строку позовної давності та неможливості в зв'язку з цим стягнення за документами, які підтверджують належать заборгованості; знеціненим документом є також неналежне складений акт на приймання продукції. До зайвих виплат відносяться суми штрафів; заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки (неправильне формулювання причин звільнення); премій, незаконно виплачених працівникам тощо.

Норма ст. 130 КЗпП, яка передбачає відшкодування тільки прямої дійсної шкоди, є істотною гарантією для працівників. Вона є відображенням однієї з основних функцій трудового права — захисту прав працівників.

10.  Обсяг матеріальної відповідальності працівника за загальним правилом визначається розміром завданої шкоди в межах середнього заробітку працівника. Зобов'язання повного відшкодування завданої шкоди виникає у випадках, прямо зазначених КЗпП.

11.  При застосуванні заходів матеріальної відповідальності у кожному конкретному випадку треба встановити: наявність пря-

460

Глава IX

мої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно та чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

12.  Залежно від виду пошкодженого або втраченого майна, способу та обставин нанесення шкоди, ступеня та форми вини, законодавством про працю встановлюються два види матеріальної відповідальності: обмежена та повна. Основним видом є обмежена матеріальна відповідальність. Обсяг цієї відповідальності зумовлений розміром заподіяної шкоди, але обмежується середньомісячним заробітком працівника. Повна матеріальна відповідальність застосовується лише у випадках, прямо передбачених в законодавстві.

13. Причинний зв'язок між діяннями працівника та шкідливими наслідками є також істотною передумовою покладення на працівника матеріальної відповідальності. Причинний зв'язок як умова матеріальної відповідальності означає, що шкода була завдана не випадково, а є наслідком конкретного діяння працівника. На працівника не може покладатись матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну іншими працівниками. Це означає, що відповідальність наступає тільки за шкоду, яка знаходиться у прямому причинному зв'язку з діями (бездіяльністю) конкретного працівника. Для встановлення причинного зв'язку, у разі необхідності, на підприємстві створюється спеціальна комісія або призначається експертиза.

Законодавство про працю передбачає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності у випадку непрямого причинного зв'язку. Посадові особи, керівники підприємств, установ, організацій можуть відповідати за матеріальну шкоду і за відсутності безпосереднього причинного зв'язку між їх діями і шкодою, заподіяною власнику. Для цієї категорії працівників достатньо лише вчинення дій, які створюють умови для неправомірних дій іншими працівниками. Наприклад, керівник підприємства, установи, організації або його заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники відповідають за правильність організації обліку та збереження матеріальних та грошових

Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду

461

цінностей, верстатів, обладнання і т. ін. (частина друга ст. 133 КЗпП). Недостатня увага, яка приділяється цим питанням, прямо не заподіює шкоди підприємству, але істотно полегшує її спричинення іншими працівниками. Тому при виявленні недостачі матеріальних цінностей до матеріальної відповідальності притягаються не тільки безпосередні винуватці, але і посадові особи, які несумлінно виконували свої трудові обов'язки. Крім того, керівники підприємств, структурних підрозділів притягуються до матеріальної відповідальності за пряму дійсну шкоду підприємству, яка виникла внаслідок зайвих грошових виплат, неприйняття необхідних заходів для відвернення простою, випуску недоброякісної продукції, розкрадань, знищення та пошкодження матеріальних або грошових цінностей. В цьому випадку матиме місце прямий причинний зв'язок.

14. Відсутність у діях працівника хоча б одного елементу складу трудового правопорушення — неправомірності діяння, вини або причинного зв'язку між шкодою та діями (чи бездіяльністю) працівника — повністю звільняє його від обов'язку відшкодування власнику завданої шкоди.

15.  Матеріальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. За вчинення трудового правопорушення, яке спричинило шкоду, крім матеріальної, можуть застосовуватись заходи дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності, незалежно одна від одної в порядку, передбаченому для кожного виду відповідальності. Положення коментованої статті не суперечать частині першій ст. 61 Конституції України, яка закріплює, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Працівник зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, чи застосовувались до нього заходи інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної).

Якщо для визначення обсягу відповідальності працівника (обмежена чи повна) необхідно встановити факт вчинення кримінально карного діяння, матеріальну відповідальність потрібно покладати лише після застосування заходів кримінальної відповідальності щодо нього.

462

Глава IX

16. Законодавство про працю передбачає обставини, які виключають матеріальну відповідальність працівника (шкода була завдана діями працівника, які загалом підпадають під ознаки трудового правопорушення, однак були вчинені в результаті нормального виробничо-господарського ризику, крайньої необхідності).

Відповідно до частини четвертої ст. 130 КЗпП не допускається покладення на працівника відповідальності за таку шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Категорія нормального виробничо-господарського ризику не має законодавчого закріплення. Виробничий ризик передбачає розумну господарську діяльність, яка допускає можливість отримання результатів, які покривають повністю або частково понесені підприємством витрати. Виробничо-господарський ризик може виникати при розробці та освоєнні нових технологій, обладнання, машин і т. ін.

Виробничий ризик вважається виправданим у випадку дотримання наступних умов:

— діяння працівника були правомірні;

— поставлена мета не може бути досягнутою за допомогою інших засобів, які не пов'язані з виробничо-господарським ризиком;

— ризик відповідає завданням, заради яких він здійснюється;

— працівник, який допустив ризик, застосував всі можливі заходи для попередження шкоди;

—  об'єктом ризику стали матеріальні блага, а не життя та здоров'я людей;

— ризикував працівник, який має необхідну професійну підготовку.

17.  Положення законодавства про працю не містить тлумачення категорії крайньої необхідності за трудовим правом. Очевидно, її потрібно визначати за принципами загальної теорії правопорушень з урахуванням, що саме такий підхід є в чинному Кримінальному кодексі України та Кодексі про адміністративні правопорушення.

Крайньою необхідністю визнається випадок, коли для усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю людей, майну інших власників, працівник заподіює шкоду майну, яке надане йому власником або уповноваженим власником органом для здійс-

Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду

463

нення трудової функції (наприклад, водій автомашини вчиняє аварію, щоб запобігти наїзду на перехожого, який несподівано вибіг на дорогу). За заподіяну шкоду в стані крайньої необхідності матеріальна відповідальність на працівника не покладається, такі дії визнаються правомірними. На відміну від матеріальної відповідальності цивільна майнова шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути відшкодована особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, які поставили працівника в стан крайньої необхідності (ст. 445 ЦК України).

18. До працівника не застосовуються заходи матеріальної відповідальності за шкоду, яка виникла в результаті виконання наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. Відповідальність за таку шкоду покладається на особу, яка видала наказ (розпорядження). Разом з тим працівник, який заподіяв шкоду внаслідок виконання завідомо неправомірного наказу або розпорядження власника чи уповноваженого ним органу, відповідає на загальних засадах разом з особою, яка видала такий наказ (розпорядження). Працівник також зобов'язаний повністю або частково відшкодувати заподіяну підприємству шкоду.

19.  Частина п'ята статті 130 КЗпП надає право працівнику добровільно відшкодувати шкоду, завдану власнику, повністю або частково.

Відшкодування шкоди здійснюється за згодою власника шляхом:

—  внесення відповідних грошових сум;

— або передачею власнику рівноцінного майна;

— або усуненням пошкодження.

На добровільне відшкодування шляхом внесення грошових сум згода власника не потрібна.

В законодавстві немає заборони щодо можливості добровільного відшкодування шкоди з поступовою виплатою платежів. Працівник може дати письмове зобов'язання відшкодувати шкоду протягом визначеного терміну, з зазначенням періодичності внесення платежів. Виконання зобов'язання в цьому разі потребує згоди власника або уповноваженого ним органу.

20.  Усунення пошкодження майна як спосіб відшкодування здійснюється працівником у вільний від основної роботи час.

464

Глава IX

Такий вид відшкодування шкоди, як правило, здійснюється працівниками, які виконують трудові обов'язки, використовуючи засоби чи обладнання власника (наприклад, водії автомобілів, тракторів, працівники, які пошкодили станок або інше обладнання).

21.  Передача рівноцінного майна переважно застосовується особами, які зобов'язані відшкодувати шкоду в повному обсязі. Обов'язковою умовою такого способу відшкодування шкоди є передача не будь-якого аналогічного майна, а рівноцінного за своїми властивостями, якісними характеристиками, вартістю та ступенем зносу.

Добровільне відшкодування працівником шкоди позбавляє власника права примусового стягнення суми відшкодування.

22.  Добровільне відшкодування шкоди доцільно використовувати лише за умови, що сторони (працівник і власник) не мають сумнівів щодо ступеню та форми вини працівника, обсягу завданої шкоди та розміру сум відшкодування. Для цього необхідно встановити сукупність обставин:

— факт неправомірності поведінки працівника, тобто чи було порушення конкретної правової або технічної норми та саме яка норма була порушена;

— форму вини працівника;

— наявність причинного зв'язку між завданою шкодою та винними протиправними діями працівника;

— наявність інших факторів, які сприяли виникненню шкоди;

—  обсяг завданої шкоди та в чому конкретно вона виявляється (пошкодження, знищення, недостача тощо);

—  вид та обсяг відповідальності працівника (повна чи обмежена відповідальність);

—  правильність визначеного розміру завданої шкоди (зокрема, чи враховано природний знос та інші фактори, які впливають на розмір шкоди).

Стаття 131. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу та працівників по збереженню майна Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду

465

Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів щодо запобігання шкоди.

(Стаття 131 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 1616-09 від 24.12. 76)

1.  Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити умови для забезпечення повного збереження працівниками майна, а саме: забезпечити здорові і безпечні умови праці, справний стан інструменту, машин, верстатів, нормативні запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної і ритмічної роботи; проводити своєчасний інструктаж з працівниками тощо. Невиконання ними вказаного обов'язку впливає на розмір шкоди, яка повинна бути відшкодована працівником (більш детально див. коментар до ст. 137 КЗпП).

2.  Кожен працівник при укладенні трудового договору (контракту) зобов'язується бережливо ставитись до майна підприємства і вживати усіх необхідних заходів щодо його збереження. Зміст цього обов'язку означає, що працівник повинен:

1)  бережливо використовувати майно, яке йому надане;

2)  запобігати передчасному зносу майна;

3) дотримуватись технологічних вимог та не допускати випуску неякісної, бракованої продукції;

4)  використовувати майно тільки для здійснення трудових функцій в інтересах підприємства;

5)  не здійснювати крадіжок, умисних пошкоджень або знищення майна та інші протиправні дії.

3.  Обов'язок працівника вживати заходів щодо запобігання шкоди полягає у необхідності попередити власника або уповноважений ним орган чи відповідальних працівників про доцільність проведення заходів, необхідних для належного зберігання, використання майна. На практиці таке повідомлення доречно подавати письмово з метою забезпечення себе належними доказами для вирішення спору.

Стаття 132. Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої


466

Глава IX

дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

(Стаття 132 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 623 7-Ю від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86; Законом № 263/95-ВР від 05.07.95)

1.  Коментована стаття закріплює норми, що визначають умови та порядок застосування обмеженої матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність є переважаючим видом відповідальності працівника за трудовим правом України. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

2.  Пленумом Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. звертається увага на таку обставину: якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Це роз'яснення суперечить ст. 9 КЗпП: умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством про працю, є недійсними. Стаття 134 КЗпП визначає виключний перелік випадків застосування повної матеріальної відповідальності та не передбачає можливого розширення її змісту положеннями контрактів.

3.  Частина друга коментованої статті передбачає, що матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Обсяг відповідальності працівника визначається середньомісячним заробітком. При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він обчислюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. «Порядку обчислення середньої заробітної плати». При заподіянні працівником шкоди в меншому розмірі обсяг відповідальності визначатиметься розміром заподіяної шкоди.

Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду

467

Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1)  працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому самому розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2)  керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

(Стаття 133 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1616-09 від 24.12.76, № 6237-10 від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86; Законами № 2134-12 від 18.02.92, № 263/95-ВР від 05.07.95)

1.  Коментована стаття містить спеціальні норми застосування заходів матеріальної відповідальності.

2.  На підставі п. 1 коментованої статті матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку несуть працівники, які допустили зіпсуття або знищення зазначених цінностей у ході трудового процесу. На інших працівників з числа службових осіб (майстра, технолога), якщо шкоду від зіпсуття або знищення через недбалість цих цінностей заподіяно внаслідок їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна відповідальність покладається у відповідності зі ст. 132 КЗпП також у межах середнього місячного заробітку. Відповідальність у тому самому розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість ін-

468

Методология формирования показателейо состоянии условий труда работников,
Транспортна характеристика вантажу - Навчально-методичний комплекс дисципліни " логістика в зовнішньоекономічній...,
Возлюбленный Бхагаван - В конце нет никакого слова ваши вопросы показывают ваш путь от невежества к невинности,
Ежеквартальный отчет открытое акционерное общество «Газпром» Код эмитента - страница 8,
Про розміщення грошових коштів на строковому депозиті,
Доставить пациента, находящегося в тяжелом состоянии в ближайший стационар, передать врачу-реаниматологу, минуя приемное отделение, не прекращая оказания медицинской помощи - страница 12,
Білет № 10 - Автономної Республіки Крим, управлінням освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської міських...,
Иоганна Паунгер, Томас Поппе - страница 10,
Учебное пособие. /Под ред. Б. В. Личмана. Екатеринбург: Изд-во "св-96", 2001 г. 368 с. История России. Теории изучения. Книга вторая. Двадцатый век - страница 61,
Идентификация - Теории социальной психологии алексей тулин москва,
Основы общей психологии составители, авторы комментариев и послесловия А. В. Брушлинский, К. А. Абульханова-Славская - страница 51,
I. Краткие сведения о лицах, входящих в состав органов управления кредитной организации эмитента, сведения о банковских счетах, об аудиторе, оценщике и о финансовом консультанте кредитной организации эмитента, а также об иных лицах, подписавших ежеквартальный отчет - страница 59,
Игорь Калинаускас Жить надо - страница 35,
становление и развитие движения происходят в процессе самого движения - Ученый без трудов это дерево без плодов вопросы этиопатогенеза,
Союзные республики и единый народнохозяйственный комплекс страны - Валерий Паульман,
§ 7. Особенности правовой охраны и - Кодекса российской федерации материал подготовлен с использованием правовых...,
Учебное пособие предназначено для студентов экономических, управленческих и других специальностей. Содержание - страница 16,
Раздел 4. Факторы, препятствующие инновациям - Порядка представления статистической информации, а равно представление...,
Данная система скидок распространяется только на туры, оператором которых является компания «Бон Вояж» - страница 16,
Л.О. Пономаренко - Рогова П.І., директор днпб україни ім. В. О. Сухомлинського, канд. іст наук Хемчян І.І,
РАЗВЕДЕНИЯ - Преподавание гомеопатической терапии,
«Казанский опытный завод «Эталон» в соответствии с законодательством о приватизации государственного имущества и Федеральным законом «Об акционерных обществах»,
Учреждения Российской Академии Медицинских Наук Научно-исследовательском институте общей реаниматологии им. В. А. Неговского рамн автореферат - страница 3,
МЧС: Паром для эвакуации граждан России должен прибыть в ливийский порт Рас-Лануф рано утром 27 февраля (Информационное агентство «РосБизнесКонсалтинг», 26.02.2011),